Луческу розповів про ціль в ЛЧ і вражаючу кар'єру Мхітаряна

Головний тренер «Шахтаря» дав інтерв'ю УЄФА напередодні старту команди в Лізі чемпіонів.

- Містер Луческу, вашій команді доведеться грати проти «Нордшелланда», «Ювентуса» і «Челсі». Які ваші враження від результатів жеребкування групової стадії Ліги чемпіонів?
- Це збалансована і в той же час дуже складна група. Напевно, тільки група з «Манчестер Сіті» і мадридським «Реалом» є ще більш потужною. У нас представлені виключно команди-чемпіони. «Челсі» - чемпіон Європи, «Ювентус» - чемпіон Італії, ми - чемпіони України і «Нордшелланд» - чемпіон Данії. У цьому плані, на мій погляд, у нас непроста група. Але в той же час кожна з команд має перевагу перед іншими. Великим сюрпризом може стати «Нордшелланд», оскільки датські команди зазвичай відрізняються чудовою тактичної організацією і показують дуже дисциплінований футбол з високою мотивацією гравців. Вони можуть бути нижче рівня інших команд технічно, але як в останні роки нас дивував «Копенгаген», те ж саме зараз може зробити «Нордшелланд». Ця команда може створити проблеми і згодом навіть боротися за вихід в плей-офф. Що ж стосується інших суперників ... «Ювентус» зараз у хорошій формі, велика кількість їх гравців виступає за національну збірну Італії. Вони зуміли виграти «скудетто» без єдиної поразки, демонструють досить агресивний стиль, що відображає футбол італійського чемпіонату - він відрізняється спостережливістю і сильною тактикою. У «Ювентусі» є молоді гравці. Туринці деякий час не виступали в європейських турнірах, але будуть намагатися пройти далі. «Челсі» в минулому сезоні виграв Лігу чемпіонів, що зводить його в ранг фаворита. Ми ж, «Шахтар», все ще є дуже молодою командою - у нас є футболісти, які почали грати в клубі у віці 18-19 років. За цей час вони досягли непоганого прогресу і тепер, коли їм по 23-24 роки, вже набралися ігрового досвіду, перемагаючи на внутрішній арені і беручи участь у Лізі чемпіонів. Ми граємо в неймовірно видовищний, смачний і атакуючий футбол. Той факт, що ми багато забиваємо, допоможе нам у грі проти інших команд групи. Ми сповнені рішучості зробити хороше враження в цьому році, повернувши назад наші торішні невдачі.

- Які уроки ваша команда витягла з невдач у груповому турнірі минулого сезону?
- Ми все ретельно проаналізували. Нами була допущена серйозна помилка, але це сталося через брак досвіду. У Порту ми програли матч, який не повинні були програвати. Виграючи 1:0, ми абсолютно чисто забили другий гол ... І тут підскочив суддя, кажучи, що м'яч був забитий з офсайду, хоча його насправді не було - залишалося 4-5 метрів. У результаті ми почали діяти нервово і допускати помилки. Два наших центральних захисники були видалені, що завадило команді в повну міць зіграти в наступних поєдинках. З цієї причини ми не змогли досягти поставленої мети, хоча і провели кілька хороших ігор, за винятком домашнього поєдинку з «Зенітом». Усе це ми добре проаналізували, проглянули наші дії, і я думаю, що цього разу не повторимо тих помилок.

- Які ваші цілі на цей сезон?
- Перш за все, це ще одна перемога у внутрішньому чемпіонаті. Вона дасть нам можливість знову виступати в Лізі чемпіонів у наступному році. Для цього ми провели спеціальну підготовку, спрямовану на гру в повну силу на початку нового футбольного року. І ми дійсно почали сезон дуже потужно! «Шахтар» вже здобув 8 перемог, забивши 29 і пропустивши лише 4 м'ячі. Починаючи з цього моменту ми будемо повністю зосереджені на Лізі чемпіонів і нашим першим завданням стане вихід з групи. Знаємо, що зробити це буде складно, тому що нам доведеться зустрітися з дуже сильними суперниками, а вони також хочуть перемогти. Тим не менше, я твердо вірю в своїх гравців і їх волю до перемоги. Вірю, що ми зможемо пройти далі.

- Ви - тренер, який побив велику кількість рекордів в історії українського чемпіонату. Як вам вдалося зберегти мотивацію і вести «Шахтар» від перемоги до перемоги?
- Як говорить прислів'я, апетит приходить під час їжі. Чим більше ми перемагаємо, тим легше мені ділитися з моїми футболістами бажанням йти далі. Атмосфера після тріумфу в чемпіонаті, вболівальники, преса, телебачення, а також те, що гравці з різних країн і про них кажуть на батьківщині, - все це мотивує. Не кажучи вже про мою віру в них і в якісний футбол, який вони демонструють. Мені не було складно зберігати їх мотивацію. Це молоді хлопці, охочі виступати на високому рівні.

- Вже протягом кількох років ви прагнете до конкуренції в українському футболі. Як оцінюєте розвиток українського чемпіонату з точки зору його якості в останні роки?
- Я приїхав до України вісім років тому. Це мій дев'ятий сезон з командою. До того київське «Динамо» багато разів поспіль вигравало чемпіонський титул. І перше, що я зробив по приїзді в Україну, - разом з президентом клубу і гравцями оцінив наші можливості. Нашою метою було виграти чемпіонат і приймати участь в Лізі чемпіонів для залучення молодих футболістів до «Шахтаря». Саме це і сталося. Ми покладалися на високотехнічних виконавців, які демонструють видовищний футбол, - тут я говорю про тих бразильців, яких ми привели, з ким мені вдалося побудувати чудові стосунки. Ми намагалися виховувати їх в дусі європейського футболу, який відрізняється від бразильського. І зробили це за допомогою спілкування, енергії та фізичної підготовки. Кожен рік ми просувалися ще на один крок вперед, але при цьому поміняли велику кількість гравців: приводили нових, але й давали піти іншим, таким чином мобілізуючи фінансові ресурси клубу. У нас є важливі футболісти, багато з яких до цих пір отримують пропозиції від провідних європейських клубів. Наш президент хотів зберегти цей колектив, який включає Вілліана, Фернандіньо, Луіса Адріано, Дугласа Косту, Тейшейру - це ключові фігури. І тому я сподіваюся, що нинішній склад зуміє заявити про себе в європейському футболі.

- Складно говорити про Україну, не згадавши Євро-2012. Який слід чемпіонат залишив у Донецьку?
- Це чудово, що президент УЄФА вирішив організувати Євро-2012 в таких країнах Східної Європи, як Польща та Україна. Це привернуло державні і приватні інвестиції, були побудовані аеропорти, готелі, дороги, навіть нові залізничні магістралі. Були зроблені величезні вкладення, і таким чином футбол приносить користь місцевому населенню. У той же час наявність серйозних команд і провідних гравців в Україні привернуло на матчі місцевого чемпіонату більше число уболівальників. На стадіоні в Донецьку ми зазвичай граємо перед 30-40-тисячною аудиторією. Харківський «Металіст» також збирає повні трибуни, не кажучи вже про «Олімпійський» в Києві. Таким чином, вплив був безпосереднім і помітним. Я сподіваюся, що події минулого літа будуть продовжувати сприяти розвитку східноєвропейського футболу. Давайте не будемо забувати, що влітку минулого року Бухарест вперше приймав фінал Ліги Європи. «Атлетик» з Більбао зустрічався з мадридським «Атлетіко». Там стадіон теж був повний, що підтверджує величезний інтерес до цієї події. УЄФА допомагає країнам Східної Європи стати по-справжньому європейськими - в повному розумінні цього слова.

- Давайте поговоримо про Євро-2012 з тактичної точки зору. Ми бачили, як Іспанія виграла цей чемпіонат без номінального форварда. Які основні тактичні тенденції чемпіонату Європи виявили ви? Чи можуть вони, на ваш погляд, використовуватися в Лізі чемпіонів в цьому році?
- Це не питання адаптації стратегії. Іспанія скористалася тим, що в її розпорядженні були ключові виконавці «Барселони», які створили певний футбольний стиль, згодом успадкований національною збірною. Це специфічний футбол, адаптований до конкретних гравців «Барселони». Його можна застосувати в інших країнах, тому що там зовсім інша культура. Що стосується стилю, скажу, що сьогоднішній футбол надзвичайно динамічний. Дуже важливо знати, як правильно розпорядитися простором на поле і створити чисельну перевагу. Все це зводиться до організації гри і змушує тренерів завжди продумувати дії наперед. Футбол став більш швидким, тепер важче діяти на невеликих просторах. Він став більш агресивним, тому що в ньому стикаються різні інтереси - зокрема, фінансові та іміджеві. На мій погляд, в майбутньому футбол буде прагнути наздогнати ритм повсякденного життя яке постійно прискорюється.

- Останнє питання стосується одного з ваших футболістів, з яким ми будемо спілкуватися в одній з наших наступних передач. Це Генріх Мхітарян. Наскільки покращилася його гра з моменту переходу до донецького «Шахтаря» і як би ви оцінили його роль і якості на полі, а також за його межами?
- Перш за все, він дуже ввічлива молода людина. У спілкуванні з гравцями я завжди вимагаю від них гідної поведінки - у спорті, на професійному та громадянському рівнях, з точки зору санітарної культури і так далі. Це повинно бути фундаментом професійної футбольної кар'єри. Мхітарян володіє цими базовими якостями, і це одна з причин, по якій я бажав його переходу до «Шахтаря». Він грав за «Пюнік» і донецький «Металург», і я знав його якості, знав, що він може принести «Шахтарю». Я повинен був дозволити піти Жадсону, самому шанованому гравцеві нашої команди, автору переможного гола у фіналі Кубка УЄФА. Він хотів повернутися додому разом з родиною, готуючись вдруге стати батьком. Йому на зміну прийшов Мхітарян, який прискорює гру і відкриває вільні зони. Генріх створює гольові моменти іншим, але може і сам вирішити ситуацію. Він універсальний футболіст, тому що часто ефективно проявляє себе і в опорній зоні. На даний момент він може стати нашим ключовим гравцем, хоча у нас є й інші дуже важливі виконавці - наприклад, Срна, Фернандіньо, Вілліан чи Ракицький. Але прогрес Мхітаряна - наш величезний крок вперед! І я думаю, що на нього чекає вражаюча кар'єра.